ВО "Свобода"

ENG

31 січня
Як спрацювала технологія Гройсмана-Моргунова в боротьбі проти пам'ятника Шевченку у Вінниці
Як спрацювала технологія Гройсмана-Моргунова в боротьбі проти пам'ятника Шевченку у Вінниці

Епопея із встановленням пам'ятника Тарасові Шевченку у Вінниці триває вже понад 10 років. За те, аби на площі Театральній з'явився пам'ятник Кобзареві, спільно з побратимами зі "Свободи" та всією патріотичною громадою міста боровся і я. Було проведено десятки акцій, зібрано тисячі підписів, скеровано купу депутатських звернень, виголошено низку виступів на сесіях та ще багато чого зроблено… Але колись Гройсман сказав, що на Театральній ніколи не буде пам'ятника Шевченку. Сказав і зробив, використавши просту технологію: діли й пануй!

Реальний шанс встановити пам'ятник був за керування в місті Олександра Домбровського, який тоді підписав відповідне рішення Вінницького міськвиконкому №394 "Про реконструкцію площі Театральної та встановлення пам'ятника Т. Г. Шевченку" від 26.02.2004 р.

9 березня 2006 року, в день народження Тараса Шевченка, патріотичні політичні сили провели у Вінниці мітинг, на якому вимагали від міськради врешті розпочати будівництво пам'ятника. Доводячи серйозність своїх намірів, учасники мітингу заклали в епіцентрі політичного життя Вінниці ‒ на площі Театральній ‒ символічний перший камінь у фундамент і встановили металевий макет пам'ятника Шевченка: vn.20minut.ua.

Усе було б добре, однак 31 березня 2006 року мером Вінниці став "молодий реформатор" Володимир Гройсман, який одразу ж почав блокувати завершення цього значимого для Вінниці проекту. Своїм розпорядженням він скасував рішення міської ради про встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку на площі Театральній! Цей юридичний факт засвідчив, хто саме почав і провадив боротьбу проти пам'ятника Шевченку.

Для відновлення дії попереднього рішення та встановлення монумента на Театральній вінницькі активісти й діячі культури (поети, архітектори, художники, викладачі) створили цілий Рух із 24 громадських організацій! Вони навіть змогли провести Всеукраїнський конкурс на найкращий проект пам'ятника, в якому згодом перемогла робота львівських майстрів.

2009 року Вінницька обласна організація ВО "Свобода", особливо Вінницька міська організація, якою тоді керував Олексій Фурман, сильно активізувала свою боротьбу за встановлення пам'ятника. Свободівці (Віталій Казаков, Анатолій Бойко, Олена Нікіфорова та інші) брали участь у зборі підписів за встановлення пам'ятника Шевченка, ініційованому Вінницьким козацьким полком імені Івана Богуна. Націоналісти зібрали близько 500 підписів у студентства ВНТУ та просто небайдужих вінничан. До того ж щорічно з нагоди дня народження Шевченка свободівці організовують та беруть участь у акціях на площі Театральній.

28 грудня 2010 року Вінницька обласна рада ухвалила рішення № 23, відповідно до якого у 2011 році планувалося завершити конкурс, а в 2012-му ‒ спорудити пам'ятник Шевченку. На це було передбачено відповідні кошти. За ці гроші потім навіть виконали повний капітальний благоустрій площі біля муздрамтеатру, а також провели конкурс на обрання кращого проекту. Але стараннями Гройсмана, який у той час очолював місто, з цього нічого не вийшло: svoboda.org.ua

Саме у зв'язку з тим, що Гройсман вів антиукраїнську політику пристосуванства та протишевченківську політику, ВО "Свобода" та інші патріотичні організації ще до Майдану оголосили йому громадську недовіру (vinnytsya.svoboda.org.ua; vinnytsya.svoboda.org.ua).

Згодом під час Революції гідності в зайняте громадою приміщення ОДА, де я був комендантом, прийшов чоловік, який запропонував встановити тимчасове погруддя Шевченка з гіпсу. В нього не вистачало коштів, і я без вагань дав ту суму, яку він назвав! Свого імені людина просила не розголошувати.

15 лютого 2014 року всупереч бажанням влади під час народного віча у Вінниці було встановлено пам'ятник Шевченку за участі народних депутатів України Андрія Мохника, Олександра Бригинця та Володимира Яворівського на площі Театральній zamkova.info. Руками свободівців та інших патріотів його було встановлено в тому місці, де його хотіли бачити тисячі вінничан! Це була перемога. Моя особиста, моїх побратимів, вінничан, усіх українців.

Під час віча наголошувалося, що цей пам'ятник є тимчасовим, що він не відображає бажання громади щодо його встановлення і що в майбутньому тут має бути повноцінний пам'ятник національному Провіднику. Однак саме від того погруддя декількатисячне віче гнало Гройсмана, коли він не зміг визначитися: чи він за Януковича, чи проти.

Після Майдану погруддя продовжувало стояти, до нього ходили люди, біля нього влаштовували Шевченківські читання та інші заходи. Згодом Гройсман вирішив створити альтернативний пам'ятник і встановив його на площі біля музею. Я тоді назвав його пам'ятник "садовою композицією", і ця назва за ним закріпилася й дотепер. До цієї композиції не ходить ніхто ‒ лише раз у рік до дня народження Кобзаря туди зганяють чиновників для покладання квітів.

Намагаючись прибрати такий ненависний їм пам'ятник, чинний міський голова Вінниці Моргунов, за яким стоїть Гройсман, вирішив зіштовхнути між собою українців. Для цього провели конкурс на встановлення пам'ятника Героям Небесної Сотні, про який ніхто не знав. Потім на з'їзді ГО "Родичі Героїв Небесної Сотні" у Вінниці представили переможця цього "конкурсу". Присутнім розповіли про те, що це перший такий пам'ятник в Україні, заручилися їхньою підтримкою й зібрали підписи членів організації. Далі на сесії міської ради постало питання про встановлення цього пам'ятника на площі Героїв Небесної Сотні. Перед голосуванням заслухали звернення від десятків ГО, в тому числі від рідних Героїв, а також заслухали матір Героя Небесної Сотні Максима Шимка, яка виступила за встановлення єдиного пам'ятника на площі ‒ спільної композиції на честь полеглих майданців та Тараса Шевченка. Звісно, депутати підтримали це рішення. До речі, питання про створення спільної композиції свободівці неодноразово порушували у Вінницькій обласній раді.

Після сесії міськради я на емоціях дав інтерв'ю журналісту, в якому сказав, що краще б забрав те погруддя і передав школі в музей, бо, зважаючи на підлість Гройсмана і його послідовника Моргунова, які роками не давали встановити в місті пам'ятник Шевченку й потім боролися зі вже встановленим погруддям, його попросту могли знищити! За ці слова зачепилася влада ‒ і вирішила використати їх задля прикриття своєї ницості. Вони тихцем уночі зняли погруддя, яке я запропонував зберегти від нищення, та відвезли на територію школи.

Зранку 24 січня до мене подзвонила директорка школи, яка повідомила про те, що в школу привезли погруддя Шевченка і прийшли журналісти. Я приїхав і розповів пресі, що дізнався про факт перевезення щойно і що влада використала мої слова про збереження погруддя буквально.

Далі більше: технологія Гройсмана-Моргунова дала той результат,.який вони очікували ‒ всі обвинувачення щодо зняття пам'ятника Шевченку були спрямовані на Базелюка і "Свободу". Не на Гройсмана і Моргунова, які боролися проти пам'ятника Шевченку! І найгірше, що це звинувачення лунає з вуст українців, які добре знають, скільки "Свобода" доклала зусиль, щоби пам'ятник Шевченкові у Вінниці був. Звісно, активність проявляють і відверті зрадники, яких було виключено з лав "Свободи", і новоявлені громадські "активісти".

Але очевидно одне: Гройсман і Моргунов потирають руки ‒ одні українці обвинувачують інших у тому, що зробила антиукраїнська влада. Ось так воно, жити по-новому…

Володимир Базелюк